Інформація для батьків
БАТЬКАМ МАЙБУТНІХ ПЕРШОКЛАСНИКІВ
У сучасній освіті однією з актуальних проблем є підготовка дитини до навчання в школі. Школа – це абсолютно нове життя для дитини. Вона створює такі форми регламентації життя дитини, з якими вона ще не стикалася. Готувати дитину до школи необхідно, оскільки уникнути пристосування до шкільного життя неможливо, але частково або дуже значно полегшити його – цілком реальне завдання.
У школі дітей чекає незвична, цікава, але дуже нелегка робота. Вона пов'язана не тільки з чисто фізичними зусиллями (потрібно висидіти довгий 35-хвилинний урок), але і з великим нервовим напруженням. Адже навчання вимагає певного темпу засвоєння програмного матеріалу і направлено на розвиток складної розумової діяльності.
Більшість першокласників успішно опановує шкільну програму, але для частини дітей радість життя в школі затьмарюється невдачами. Вони не в змозі спокійно висидіти урок і зосереджено займатися; незабаром починають крутитися, відволікатися. Неуважно слухаючи пояснення вчителя, хлопці недостатньо добре і повно осмислюють наданий на уроці матеріал. В результаті навчальна "заборгованість" з кожним днем стає все більше і більше. Не справляючись з навантаженням, постійно відчуваючи невдачі, діти втрачають інтерес до навчання. Це може навіть стати причиною формування негативного ставлення до школи, небажання вчитися.
Особливо важкими бувають перші дні (а для частини дітей навіть перші місяці) перебування в школі: у цей час відбувається складний процес пристосування (адаптації) до нових умов. Для періоду адаптації характерні зміни в поведінці: порушується сон, апетит, спостерігаються підвищена дратівливість, замкнутість, плаксивість, невластива дитині багатослівність або, навпаки, мовчазність та ін. Все це зовнішні прояви крайньї нервової напруги, які згодом проходять. Діти звикають до ритму шкільного життя, менше втомлюються; повертається гарний рівний настрій, вони охоче спілкуються з батьками і однолітками, з'являється готовність виконати доручення, що виходять за рамки навчання.
Так проходить процес пристосування до школи у більшості дітей. Але для частини першокласників звикання до нових умов виявляється непосильним завданням: вони часто або довго хворіють, а захворювання ще більше послаблюють їх організм.
Чому так по-різному діти реагують на початковий етап навчання? Питання складне. Серед низки причин, які зумовлюють особливості пристосування різних дітей до школи, першорядне значення мають стан здоров'я, рівень біологічної зрілості, а так само розвиток тих умінь і дій, які необхідні для процесу навчання.
Звідси випливає висновок: дитину потрібно обов'язково готувати до навчання в школі. Така підготовка включає і зміцнення здоров'я, і своєчасне придбання дітьми необхідних для навчання навичок. Запорука успіху – об'єднання зусиль лікарів-педіатрів, батьків та вихователів.
Таким чином, спершу піклування батьків майбутніх першокласників, які не відвідують дитячий садок, – проведення своєчасного і повного медичного огляду дитини, а потім – виконання всіх призначень лікаря.
Дані медичних оглядів є основою для визначення готовності дитини до навчання в школі. Діти здорові, фізично витривалі, з нормальним фізичним розвитком, з високою опірністю (рідко, неважко і недовго хворіють) легко переносять адаптацію, без утруднень справляються з навчальним навантаженням. Ослаблення організму, часті захворювання, хронічні хвороби – ось фактор ризику щодо готовності дитини до вступу в школу. До цієї групи відносять також дітей, біологічний рівень зрілості яких відстає від вікового. Остаточно питання про можливість почати навчання в школі з шести років вирішує лікар. І якщо, за його висновками, треба почекати рік, батькам не варто домагатися перегляду цього рішення.
У сучасній освіті однією з актуальних проблем є підготовка дитини до навчання в школі. Школа – це абсолютно нове життя для дитини. Вона створює такі форми регламентації життя дитини, з якими вона ще не стикалася. Готувати дитину до школи необхідно, оскільки уникнути пристосування до шкільного життя неможливо, але частково або дуже значно полегшити його – цілком реальне завдання.
У школі дітей чекає незвична, цікава, але дуже нелегка робота. Вона пов'язана не тільки з чисто фізичними зусиллями (потрібно висидіти довгий 35-хвилинний урок), але і з великим нервовим напруженням. Адже навчання вимагає певного темпу засвоєння програмного матеріалу і направлено на розвиток складної розумової діяльності.
Більшість першокласників успішно опановує шкільну програму, але для частини дітей радість життя в школі затьмарюється невдачами. Вони не в змозі спокійно висидіти урок і зосереджено займатися; незабаром починають крутитися, відволікатися. Неуважно слухаючи пояснення вчителя, хлопці недостатньо добре і повно осмислюють наданий на уроці матеріал. В результаті навчальна "заборгованість" з кожним днем стає все більше і більше. Не справляючись з навантаженням, постійно відчуваючи невдачі, діти втрачають інтерес до навчання. Це може навіть стати причиною формування негативного ставлення до школи, небажання вчитися.
Особливо важкими бувають перші дні (а для частини дітей навіть перші місяці) перебування в школі: у цей час відбувається складний процес пристосування (адаптації) до нових умов. Для періоду адаптації характерні зміни в поведінці: порушується сон, апетит, спостерігаються підвищена дратівливість, замкнутість, плаксивість, невластива дитині багатослівність або, навпаки, мовчазність та ін. Все це зовнішні прояви крайньї нервової напруги, які згодом проходять. Діти звикають до ритму шкільного життя, менше втомлюються; повертається гарний рівний настрій, вони охоче спілкуються з батьками і однолітками, з'являється готовність виконати доручення, що виходять за рамки навчання.
Так проходить процес пристосування до школи у більшості дітей. Але для частини першокласників звикання до нових умов виявляється непосильним завданням: вони часто або довго хворіють, а захворювання ще більше послаблюють їх організм.
Чому так по-різному діти реагують на початковий етап навчання? Питання складне. Серед низки причин, які зумовлюють особливості пристосування різних дітей до школи, першорядне значення мають стан здоров'я, рівень біологічної зрілості, а так само розвиток тих умінь і дій, які необхідні для процесу навчання.
Звідси випливає висновок: дитину потрібно обов'язково готувати до навчання в школі. Така підготовка включає і зміцнення здоров'я, і своєчасне придбання дітьми необхідних для навчання навичок. Запорука успіху – об'єднання зусиль лікарів-педіатрів, батьків та вихователів.
Таким чином, спершу піклування батьків майбутніх першокласників, які не відвідують дитячий садок, – проведення своєчасного і повного медичного огляду дитини, а потім – виконання всіх призначень лікаря.
Дані медичних оглядів є основою для визначення готовності дитини до навчання в школі. Діти здорові, фізично витривалі, з нормальним фізичним розвитком, з високою опірністю (рідко, неважко і недовго хворіють) легко переносять адаптацію, без утруднень справляються з навчальним навантаженням. Ослаблення організму, часті захворювання, хронічні хвороби – ось фактор ризику щодо готовності дитини до вступу в школу. До цієї групи відносять також дітей, біологічний рівень зрілості яких відстає від вікового. Остаточно питання про можливість почати навчання в школі з шести років вирішує лікар. І якщо, за його висновками, треба почекати рік, батькам не варто домагатися перегляду цього рішення.
